Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/Виг

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
Київ: Соцеквидав України, 1937
А · Б · В · Г · Д · Е · Є · Ж
 
В.
 

вигавкати  •  вигадати  •  вигадка  •  вигадливий  •  вигадливість  •  вигадниця  •  вигадочка  •  вигадування  •  вигадувати  •  вигадчиця  •  вигадько  •  виганьбити  •  виганяти  •  виганятися  •  вигаптовувати  •  вигарманувати  •  вигасати  •  вигасити  •  вигаснути  •  вигатити  •  вигачувати  •  вигашувати  •  вигвинтити  •  вигемблювати  •  вигибти  •  вигикнути  •  вигинати  •  вигинатися  •  вигинистий  •  вигинути  •  Вигівщина  •  вигіддя  •  вигідка  •  вигідливий  •  вигідний  •  вигідно  •  вигін  •  вигінщина  •  вигладжувати  •  вигладжуватися  •  вигляд  •  виглядання  •  виглядати  •  виглядатися  •  виглядини  •  виглядіти  •  виглядки  •  виглянути  •  вигнанець  •  вигнання  •  вигнати  •  вигнивати  •  вигнітити  •  вигнічувати  •  вигноїти  •  вигнойка  •  вигноювати  •  вигнути  •  виговор  •  виговорити  •  виговорювати  •  виговорюватися  •  виговоряти  •  вигода  •  вигодинитися  •  вигодинюватися  •  вигодити  •  вигодитися  •  вигодованець  •  вигодованка  •  вигодовувати  •  вигодовуватися  •  вигоїти  •  вигойкувати  •  виголити  •  виголодатися  •  виголоджуватися  •  виголос  •  виголосити  •  виголошувати  •  виголювати  •  виголюватися  •  вигонити  •  вигончастий  •  вигорілий  •  вигоріти  •  вигорнути  •  вигортати  •  вигортатися  •  вигорювати  •  вигоряти  •  вигострювати  •  вигострюватися  •  виготовити  •  виготовляти  •  виготовувати  •  вигоювати  •  вигоюватися  •  вигра  •  виграбки  •  вигравати  •  виграватися  •  виграти  •  виграшка  •  вигребти  •  вигризати  •  вигримляти  •  вигрібати  •  вигрівати  •  вигріватися  •  вигріви  •  вигріти  •  вигромаджувати  •  вигубити  •  вигублювати  •  вигубляти  •  вигук  •  вигукати  •  вигукнути  •  вигукування  •  вигукувати  •  вигулькнути  •  вигулюватися  •  вигуляри  •  вигуляти