Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дубора

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дубора
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ду́бора, нар. Дыбом. Волосся на голові дубора пішло. Стор. См. Дубала.