Цю сторінку схвалено
йти поруч і все віддамо нашому рідному краєві…“ Що?!. „Рідному краєві?“ (Замислюється). Рід-но-му кра-є-ві… Так!.. Невже ж це — світ?.. Сонце?.. О, я мізерна комаха! Копаюсь в своїй нікчемній душі, зарився в гній свого серця, забув про тебе, мій бідний, зруйнований краю! О, Неньно-Україно! Своє життя я віддавав тобі — врятуй же і ти мене. Так, так… Все життя тобі, моя Страднице! Ти не зрадиш! Не затопчеш болотом святої віри! О-о! Так геть з очей! Геть із серця!!. Вперед — на нове життя! (Йде до комоди, риється в паперах). Так — оце її лист… (Рве). Другий… (Рве). Картка!.. (Рве). А це? Щоденник?! Цікаво!
