|
|
Сей прегарний епізод говорить про визначного полїтика Петра Деллє Вінє (Petrus a Vineis), родом із Капуї, що був канцлєром і найлїпшим довіреним цїсаря Фрідріха II. За його антіпапську полїтику папа Іннокентій V. кинув на нього анатему, та се з разу не позбавило його довіря цїсаря. Тілько пізнїйше зависні двораки обмовили його перед цїсарем, що він надуживає цїсарського довіря, і цїсар велїв його ослїпити. Діткнений сим страшним нещастєм Петро сам зробив конець свойому житю. Пропускаю конець сеї піснї, а також пісню 14-ту, як менше цїаві, богаті на натяки із старинної історії та мітольоґії, а за те виймаю з 15-тої піснї уступ про Брунетта Лятінї, в яким Данта вязали якісь тїснїйші, не в повнї вияснені особисті зносини. Врунетто Лятінї був секретарем Фльоренції, але його скинено з уряду під закидом фальшівництва, по чім він покинув Фльоренцію і незабаром по тім умер у Парижі. Данте стрічає його в Підземеллю серед громади мандрівних духів, яким полумя випалює очи. Те, що говорить Брунетто до Данта, повне неясних натяків, із яких можна вирозуміти хиба стілько, що
