Цю сторінку схвалено
— 16 —
А зїдає штучну краску — |
X.
Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені о́бширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною,
І в серці нестерпнії болі.
Несиж мене, коню, по чистому полю,
Як вихор, що тутки гуляє,
А чень утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.
XI.
Як на вулиці зустрінеш, |