Цю сторінку схвалено
— 17 —
|
XII.
Не минай з погордою
І не смійсь, дитя!
Може в тім осміянім
Суть твого життя.
Може в тім зневаженім
Твого щастя карб,
Може в тім погордженім
Є любови скарб.
Може сміх твій нинішній,
Срібний та дзвінкий
Стане в твоїй памяти
За докір гіркий.