Та на судно його напав
Із Ту̀ніса пірат.
П'ять літ в тяжкій неволі був,
В кайданах протомивсь,
Та, хоч грозила смерть не раз
З поганцем не миривсь.
„Один каліка той, — казав
Поганий пан його, —
Грізніший він для Ту̀нісу,
Аніж еспанців сто“.
А як свободи день настав,
Він в рідний край верта,
Воює шпадою й пером
В тяжкій борбі життя.
Вояк, писатель… Тут любов
Всміхається йому, —
І тут же за чужу вину
Він попада в тюрму.
В сільці Ля-Манші Ту̀ніс він
Мав серед вітчини́,
Там славу й честь Еспанії
Топтали барани.
Отам в тюрмі в його умі
Дитя те почалось,
Що на весь світ, у всі віки
Соко̀лом понеслось.
Отам невиплатний довжник,
Каліка і старе́ць,
Неоціненним жемчугом
Світ збагатив увесь.
