То дістати мушу швидко Те лицарськеє биття. „Перший лицар, що в дорозі Напіткаю, мусить службу Цю мені зробить, а славу — Славу я здобуду сам!“ І, вспокоївшись на тому, Випрямився на кульбаці, Світ увесь очима змірив Та й погнав у Божу путь.
„«Пишно сонце золотеє Розпустило на всю землю Золоті свої пачоси І вітало світ увесь; „Гармонійно щебетали Пестропері пташенята, Світ вітаючи небесний На кастільськім небосклоні; „От тоді преславний лицар Дон Кіхот покинув гордо Те своє пухове ложе, Зброю ясную надів. „А в подвір'ю вже готовий Ждав преславний Росінанте, Щоб на честь усьому світу Взять його на свій хребет». „Так, мабуть, почне колись то Чародій якийсь премудрий
