З серця к серцю промовляла
Молодечая любов.
„І жила святая правда,
Непохитна справедливість
Між людьми: розбої, війни
Ще й не снились їм тоді.
„Не було царів, ні дуків,
Ні судів, ні криміналів,
Ні катів, ані злочинців —
Всі були брати, всі люди.
„Так було колись! А нині?“ —
І зітхнув наш лицар важко,
І повів довкола оком,
Та який побачив вид?
Пастухи і Санчо Панса,
Що ні в зуб не розуміли,
Що й до чого він говорить,
Всі поснули край огню.
„Он як!“ мовив славний лицар,
Похитавши головою, —
Він махнув лишень рукою,
Ліг і також вмить заснув.
