Клекотить в горшку бальзам.
Лицар стогне та хрести́ться,
Шепче: „На́ мори, на мори“,
Хуха, дмуха і плює.
Як зварилась мішанина,
Він зілляв її в флящину,
А із решти, що лишилась,
Випив добру половину.
Та й огидний же був смак!
Ледве випив лік свій лицар,
Щось в нім рявкнуло: у-е!
Мов би ложку впхав у горло.
Видав з себе все бідак,
Ще й позавчорашнїй жолудь,
А з страху та задавління
Весь троїстим потом вмився.
„Положіть мене й укрийте!“
Простогнав нещасний лицар,
Але зараз же заснув, —
Спав, як камінь, три години.
Сон, зворушення і піт
Покріпили в нього сили,
Встав освіжений, здоровий,
Що хоч зараз їдь в похід.
Аж в долоні плеснув Санчо.
„Чудо сталось з мо́їм паном!
Очевидно, є це діло
Пречудовного бальзаму!“