Щезла, а чудовий шолом
Ось у мене вже в руках!“
І він вмить пробив дві дірки
В таці і продяг шнурочок,
Щоб під бороду надіти —
І готовий шолом був.
Санчо ж тим часом, радіський,
Що так дешево скінчилась
Ця пригода, хо̀пив торбу,
Що цирульник був поверг.
У торбині хліб був, сало,
І цибулька, і флящина
Доброго вина. „Це, пане,
Ще цінніше, як ваш шолом!“
Зараз стали, покріпились.
Дон Кіхот на зуби йойкав;
Щоб хоч троха розірвати
Пана, Санчо знов почав:
„Ну, дав Бог, коханий пане,
Що, хоч по часі, присягу
Ви сповни́ли. Та все ж досі
Зламана була вона!“
„Ох, і сам я це міркую, —
Мовив лицар, — і за теє
Вже придумав я покуту
По-лицарськи відбувать.
„Бачиш, друже мій, ці гори,
Віковим покриті лісом?
Там поїду я, в найглибші
Дебрі та яри заб'юсь.
