Ледве-не-ледве уговкав
Корчмаря розумним словом
Панотець, усяку шкоду
Обіцяв йому сплатить.
Але Дон Кіхот велично,
Вбравшись, вийшов із пивниці
І княжні Мікомікону
Препокірно поклонивсь.
„Бог поміг мені, о пані!
Ворог ваш лежить убитий,
Голова його страшенна
В крові плаває онтам.
„Хоч він там з помічниками
Сонного мене наскочив,
То прийшлось йому зазнати
Сили мойого меча.
„А тепер вертайте, пані,
Весело до свого краю…“
Та в тій хвилі сталось диво,
Ставсь нечуваний скандал.
Сталося такеє диво,
Про яке в лицарських книгах
Не писали, про якеє
В світі не чував ніхто.
Що там сталось, як скінчилась
Ця предивная пригода.
Це почує, хто дослухать
Схоче повість до кінця.
