„Та не жалую я то̀го,
Що робив, хоч не одному
З вас дурними видаються
Щирі зма́гання мої.
„І не жалую й крихітки
Відходити з цього світу,
Що дурними міг вважати
Щирі зма́гання мої“.
Це було остатнє слово
Дон Кіхота. Він зітхнув,
Обернувся, простягнувся
І на вічний сон заснув.
_-_page_372a.png)
_-_page_372b.png)
