І, взявши за руку, вона посадовила її в крісло, що стояло коло ліжка.
Жінка сіла.
— Боже мій, — сказала вона, — яка я нещасна! Уже шість місяців, як я живу тут, не мавши навіть тіні розваги. Тепер приїхали ви, і ваша особа мала стати мені за найприємніше товариство, а тут щохвилини я, напевно, повинна буду кинути манастир.
— Як! Ви скоро виходите? — спитала міледі.
— Принаймні, сподіваюся, — провадила та далі з радістю, яку й не намагалась приховати.
— Я чула, що вам довелося багато перетерпіти від кардинала. Це причина для ще міцнішої симпатії між нами.
— Значить, правду казала наша добряча ігуменя, що й ви жертва цього злісного пастиря?
— Тихо, — застерегла її міледі, — навіть тут неможна так говорити про нього. Усі мої нещастя сталися з того, що я сказала одній жінці майже те, що ви мені зараз кажете. Я вважала її за подругу, а вона мене зрадила. А ви теж жертва зради?
— Ні, — відказала жінка, — я жертва відданости, відданости жінці, яку я любила, якій я офірувала все своє життя й тепер ще ладна віддати його.
— І вона вас кинула, чи не так?
— Я була настільки несправедлива, що думала так. Але два чи три дні тому пересвідчилася в противному й дякую за це богові. Мені важко було думати, що вона забула про мене… Але ви, пані, здається, вільні і коли б схотіли втекти, то це цілком залежить од вас.
— Куди ж мені тікати без друзів, без грошей, з тої частини Франції, якої я не знаю, де я ніколи не бувала? Тепер мене переслідують, ніхто не може охоронити мене від гніву кардинала. Навіть королева й та примушена офірувати йому своїх друзів.
— Повірте мені, пані, що королева може вдавати, ніби вона кинула їх, і часто, саме тоді, як вони менш за все на це сподіваються, одержують доказ, що про них пам'ятають.
— Я вірю, — відмовила міледі: — королева дуже лагідна.
— О, значить, ви знаєте нашу прекрасну, благородну королеву, якщо так говорите про неї! — захоплено скрикнула жінка.
— Тобто, — схаменувшись, відповіла міледі, — я не маю чести бути особисто знайома з нею. Але я знаю багатьох її найближчих друзів. Я знайома з паном Де-Пютанжем, в Англії я знала пана Дюжара, знайома з паном Де-Тревієм.
