Цю сторінку схвалено
2
Тисяча питаннів падає на наші уста,
тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги,
тисяча зірок свої вказує нам дороги,
тисяча вогнів палає й далі темінь пуста.
І не знаємо, як привітати дні, що грядуть,
моряки сліпі на корабельній світа вежі.
Музо вигнана за дійсности вузької межі,
чи загубиш у шляхів мільйоні ранішню путь?
3
Я не потраплю, я не зможу, я не зможу
для тебе
вирізьблювати, мов діяманти, вірші,
як дні кругом все гірші,
все гірші.
Але я знаю: в цю хвилину непригожу
небавом, може навіть нині
нараз тебе побачу в простої людини
чині.
4
Навіщо ти прийшла до мене
й застукала в вікно?
Навіщо серце бє шалене,
а думка з ним водно?
Навіщо ти прийшла до мене
й застукала в вікно?
Навіщо серце бє шалене?
А може чує що воно.
58
