(Чоловічий і жіночий).
Нормандська вулиця належить до тих, де почуваєш себе в провінції: на них росте трава, перехожий — ціла подія, і всі одне одного знають. Будинки належать до тієї доби, коли, за Анрі IV, розпочато будувати квартал, де кожну вулицю названо ім'ям якоїсь провінції, а посередині мусіла бути чудова площа, Франції присвячена. Ідея европейського кварталу була повторенням цього пляну. Світ повторюється в усьому і скрізь, навіть у спекуляції. Будинок, де жили обидва музиканти, був старий осібник між подвір'ям та садом, але передній будинок, на вулицю, був споруджений минулого століття, коли Маре було в надзвичайній моді. Приятелі займали весь третій поверх у старому осібникові. Цей подвійний будинок належав панові Пільєро, вісімдесятлітньому дідові, що здав його під керування подружжю Сібо, яке вже двадцять років було в нього за дверників. А що дверникові в Маре не дають такої платні, щоб він міг жити з своєї праці, то добродій Сібо збільшував свої грошові й дров'яні прибутки від пожильців кустарним ремеством — був кравець, як і багацько дверників. Згодом Сібо покинув працювати на кравців-замовців, бо, завдяки довірі з боку дрібної буржуазії свого кварталу, він користувався непорушним привілеєм латати, лагодити та підновляти весь одяг у периметрі трьох вулиць. Швайцарська була простора й чиста, до неї ще й кімната прилягала. Тому подружжя Сібо вважалось за одне з найщасливіших серед добродіїв дверників цілої округи.
