мої видатки на вас за той час, що минув після векселя, який заступає мені мої заощадження. Але заспокойтесь, — додала вона, полічивши, — всі вони будуть витрачені на вас. Вони зарадять нам на цілий рік. За рік ви можете тепер поквитуватись зі мною та й собі чималу суму зібрати, якщо й далі справи так ітимуть.
Побачивши, що з хитрістю йому пощастило, Венцеслав наговорив старій дівчині всяких байок про герцога д'Ерувіля.
— Я хочу одягти вас геть у все чорне, за модою, та справлю вам нової білизни, бо до своїх прихильників вам треба буде з'являтись у доброму одягові, — відповіла Бета. — Потім вам потрібне тепер більше й пристойніше помешкання, ніж ваша жахлива мансарда, із доброю обставою… Який-же ви радий! Ви вже не той, — додала вона, вдивляючись у Венцеслава.
— Але-ж мені сказали, що група моя — шедевр!
— Ну, тим краще! Робіть їх і далі, — відказала ця суха дівчина, глибоко позитивна й нездатна зрозуміти радість перемоги й краси в мистецтві. — Не думайте вже про те, що продано, робіть ще щось на продаж. Ви витратили двісті франків грошима, крім своєї праці та часу, на того чортового Самсона. Виконання вашого годинника коштуватиме вам більше, як дві тисячі франків. Слухайте, якщо ви вірите мені, то кінчайте тих двох хлопчиків, що квітчають дівчинку вінком з волошок — це зачарує парижан! А я зараз зайду до кравця, пана Ґрафа, перед тим, як іти до пана Кревеля… Ідіть-но до себе, дайте мені одягнутись.
Другого дня барон, божеволіючи від пані Марнеф, зайшов до кузини Бети, що вельми здивувалась, побачивши його на порозі, бо досі він ніколи з візитою до неї не приходив. То-ж вона подумала сама собі: „Чи не заздрить це Гортензія на мого коханого?..“ бо напередодні довідалась у пана Кревеля, що шлюб з королівським радником розладився.
