Лісбета вирушила на вулиці Плюме, де з певного часу почала ходити, як на виставу ходять — щоб підживитись вражіннями.
Помешкання, що Гюло знайшов для дружини, складалося з великої й широкої передвітальні, вітальні, спальні та вдягальні. Вбік од вітальні була їдальня. Дві кімнати про слуг та кухня, розташовані на третьому поверху, доповнювали це помешкання, гідне ще державного радника й директора департаменту. Сам готель, подвір'я та сходи були величаві. Баронеса, що примушена була опорядити вітальню, свою кімнату та їдальню рештками своїх розкошів, забрала все найкраще з уламків обстави на Університетській вулиці. А втім, бідна жінка любила цих німих свідків свого щастя, що були для неї красномовні й розрадливі. У своїх спогадах вона бачила квітки так само, як на килимах — розетки, для инших уже мало примітні.
Серце гнітилось, коли зайти в широку передвітальню, що нагадувала жахливі передвітальні міністерств своїми стільцями, барометром, великою грубою та довгими завісами з білого перкалю з червоною окрайкою; почувалась самотність, що в ній ця жінка жила. Горе, як і радість, створює свою питому атмосферу. Варт тільки глянути по обставі, щоб дізнатись, що панує тут — любов чи розпач. Аделіну звичайно можна було застати у
