— Чи ви думали коли-небудь, — говорив я далі, — про наслідки палкого кохання? Чоловік у розпачі часто вбиває свою кохану.
— Краще бути мертвою, ніж нещасною, — відповіла вона холодно. — Чоловік такий жагучий мусить коли-небудь кинути свою дружину, після того, як заглине її багатство.
Ця аритметика приголомшила мене. Я виразно побачив прірву між цією жінкою і мною. Ми ніколи не зрозуміємо один одного.
— Прощайте, — сказав я їй холодно.
Я подивився на неї один момент, метнувши в погляді все кохання, якого відрікався. Вона стояла і кидала мені свою банально нестерпучу посмішку мармурової статуї, що немов би виказує кохання, але холодне. Чи добре ти зрозумієш, мій любий, всі муки, що огорнули мене, коли я, втративши все, йдучи по ожеледиці набережних ціле льє, вертався під дощем і снігом додому. О, знати, що вона й не думала про мої злидні і вважала мене однаково багатим, що й вона, яка їздить у м'яких екіпажах. Які руїни, яке розчарування! Тут не про гроші йшла мова, а про всі скарби моєї душі. Я йшов навмання, обмірковуючи з самим собою слова цієї розмови; я зайшов так далеко в своїх коментарях, що, кінець-кінцем, почав сумніватись у номінальній вартості слів і думок. Я, як і раніш, кохав цю холодну жінку; серце її хотіло, щоб його розуміли завжди, вона, зрікаючись обіцянок, що дала напередодні, була другого дня новою володаркою. Повернувши біля ґратів Інституту, я затремтів, як у лихоманці. Тільки тоді я згадав, що я ще нічого не їв. У мене було тільки десять су. На ще більше нещастя, дощ попсував мені циліндр. Як доступитись віднині до елегантної жінки і появитись
129
