до дотепних зауважень, до стуку чашок і ложок. Растіньяк, немилосердний до моїх суперників, викликав несамовитий регіт їдкими дотепами.
— Пан де-Растіньяк така людина, що сваритися з нею не варто, — сказала, сміючись, графиня.
— Я думаю, — наївно відповів він. — Я завжди мав рацію: і в ненависті… і в дружбі також. Мої вороги, можливо, мені однаково стають у пригоді, що й друзі. Я спеціяльно вивчив сучасну мову й звичайні хитрощі, якими користуються, щоб на все нападати й усе захищати. Міністерська красномовність — це тільки суспільна вдосконаленість. Якщо в когось із ваших друзів немає розуму, то ви говоріть про його чесність, його щирість. Якщо чийсь твір надто важкий, то ви репрезентуйте його, як сумлінну роботу. Якщо книга написана погано, то вихваляйте її думки. Хтось там, безсовісний, легковажний, що-хвилини зраджує вас: та, проте, він звабливий, заласний, чарівний. Коли ж мова про ваших ворогів, то ви кидаєте їм на голову і мертвих, і живих, змінюєте терміни вашої мови, — ви однаково проникливі і в пороках, і в гідності ваших друзів. Вживання лорнету до морального зору — секрет наших розмов і все вміння придвірного. Не користуватись таким лорнетом значить — битись без зброї з людьми, закутаними в залізо, як лицарські ватажки. І я користуюсь ним. Я часом і надуживаю ним. Зате ж і шанують мене і моїх друзів, бо, до речи, моя шпага не гірша за язик.
Один із найпалкіших прихильників Федори, юнак, відомий нахабством, який навіть користувався ним, щоб досягти успіху, підійняв ту рукавичку, яку зневажливо кинув Растіньяк. Кажучи про мене, він почав надміру вихваляти мої таланти й мене самого. Растіньяк забув про такий спосіб лихословити. Ця іронічна похвала
157
