могили для дослідження якомусь ученому. Поліна згадала про вигук, що вирвався напередодні у Валентена, і сказала сама собі:
— Так, є прірви, які кохання не переступить, але воно мусить поховати себе там…
Через кілька днів після цієї сумної сцени Рафаель раз уранці, у березні місяці, сидів у кріслі, оточений чотирма лікарями, які присунули його ближче до вікон і по черзі лічили йому пульс, мацали його, розпитували, немов і справді цікавились. Тлумачивши їхні жести й найменші зморшки на чолі, хворий стежив за їхніми думками. Консультація ця була для нього за останню надію. Ці верховні судді повинні були засудити його на життя чи смерть. Бо, щоб вирвати од людської науки її останнє слово, Валентен скликав оракулів сучасної медицини. Через те що він був багатий і відомий, то перед ним були всі три системи, між якими вагається людське знання. Ці три лікарі репрезентували всю медичну філософію, даючи розуміння про ту боротьбу, що точиться між спіритуалізмом, аналізою і ще якимсь насмішкуватим еклектизмом. Четвертий лікар був Орас Біяншон, людина науки й великої будучини, може, найвидатніший із нових лікарів, мудрий і скромний представник працьовитої молоди, що готується взяти в спадщину всі скарби, зібрані за п'ятдесят років паризькою школою, що збудує, може, той пам'ятник, для якого минулі віки принесли стільки всякого матеріялу. Він, як друг маркіза і Растіньяка, уже ходив за ним кілька днів і допомагав одповідати на запитання трьох професорів, — часом він з'ясовував діягноз з якоюсь настирливістю, що, на його думку, виявляв сухоти легенів.
— Ви, без сумніву, дуже надуживали своїм здоров'ям, провадили розгублене життя. Ви захоплювались
