— Я не жартую, — відповів юнак. — Я повторюю, що ваше здоров'я може потерпіти дуже велику шкоду, якщо ви будете тут; спека, світло, повітря залі, суспільство — шкідливі вам.
— Де вивчали ви медицину? — спитав Рафаель.
— Пане! Я одержав ступінь бакалавра в паризькому тирі Лепаша, а ступінь доктора у Серіз'є, короля рапіри.
— Вам залишається тільки досягти останньої ступени, — відповів Валентен, — вивчіть кодекс чемности, і з вас буде справжній джентльмен.
В цей момент молодики, з посмішками й мовчки, вийшли з біліярдні. Инші грачі, зацікавившись цим, кинули свої карти, щоб подивитись на сварку, що для них була за розвагу. Рафаель, самотній серед ворожого натовпу, намагався бути байдужим і не зробити й найменшого промаху; але його супротивник попустивсь сарказму, образа в нього набрала їдкої й дотепної форми, тому він серйозно відповів йому:
— Пане, тепер не годиться давати ляпаса, але я не знаю такого слова, яким заплямувати поведінку таку підлу, як вашу.
— Годі! Годі! Ви порозумієтесь завтра! — сказало кілька юнаків, що кинулися між ними.
Рафаель вийшов із залі, — його вважали образником і він мусив був прийняти поєдинок біля бордоського замку на схилі маленької прогалинки, недалеко од недавно проторованої дороги, якою переможець міг поїхати до Ліону. Рафаель неминуче мусив був або не вставати з постели, або покинути Екські води. Курорт радів. Другого дня до восьмої години вранці Рафаелів противник, у супроводі двох секундантів і хирурга, перший приїхав на місце поєдинку.
