Перейти до вмісту

Сторінка:Бальзак. Шагреньова шкура (1929).djvu/63

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

перед такими чарівними стравами і за столом, наповненим до краю?! Вкусни цієї козулі з позолоченими ратицями й ріжками, але не кусай твоєї матери…

— Хіба це моя провина, коли католіцизм доходить до того, що складає мільйон богів у якийсь мішок борошна? коли республіка закінчується завжди якимсь Наполеоном? коли королівська влада перебуває між убивством Анрі IV і стратою Луї XVI? коли лібералізм стає Ляфайєтом?

— Ви ж захопились ним у липні?

— Ні!

— Так мовчіть же, скептику!

— Скептики — це люди найсумлінніші!

— В них нема сумління!

— Що ви кажете? У них, принаймні, два сумління.

— Облічіть небо, пане, — ось думка справді комерційна! Античні релігії були тільки щасливий розвиток фізичної насолоди, але ми инші, ми розвили душу й надію; значить, був поступ.

— Так, мої друзі, чого ви можете чекати від віку, насиченого політикою, — сказав Натан. — Яка була доля „історії богемського короля і його семи замків“, цієї чудесної видумки?

— Що? — закричав критик з одного кінця столу до другого. — Та це фрази, витягнені на щастя з капелюха, справжній твір написано для Шарантону[1].

— Ви дурень!

— А ви нахаба!

— Ого!

— Ага!

— Вони поб'ються!

 

61

  1. Дім для божевільних.