Сторінка:Бальзак. Шагреньова шкура (1929).djvu/62

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Що ви скажете нам нового? Сьогодні ви виставили в змішаному вигляді всі влади і вульгарно заперечували навіть бога. У вас нема більше віри. Теперішній вік — як султан, що загинув з розпусти. Нарешті, ваш Байрон, в останньому відчаї поезії, став оспівувати пристрасть до злочинів.

— Чи знаєте ви, — відповів йому Біяншон, зовсім сп'янілий, — що яка-небудь, більша чи менша, доза фосфору робить людину генієм чи злодієм, розумною людиною чи ідіотом, чеснотним чи злочинцем?

— Чи можна так поводитися з чеснотою? — крикнув Кюрсі. — Чеснота — сюжет усіх театральних п'єс, розвязка всіх драм, основа всіх судів…

— Ну, замовч, нудно! Твоя чеснота — це Ахілес без п'яти, — сказав Біксіу.

— Пити!

— Хочеш битись об заклад, що я вип'ю пляшку шампанського одним випалом.

— Який випал дотепности! — крикнув Біксіу.

— Вони п'яні, як биндюжники, — сказав молодий хлопець, що серйозно напував вином свій жилет.

— Так, пане, теперішній уряд — це вміння опанувати громадську думку.

— Думку? Так це ж найпорочніша з проституток! Послухати вас, людей морали й політики, так треба завжди давати перевагу природі перед вашими законами, громадській думці — перед сумлінням. Знайте, все правда, і все брехня! Коли суспільство дало нам пух для подушок, то воно врівноважило свою благодійність подагрою, воно однаково видумало цілу процедуру, щоб послабити правосуддя, і кашемірові шалі слідом за нежиттю.

— Страховище! — сказав Еміль, спиняючи мізантропа. — Як можеш ти злословити цивілізацію перед винами,

60