нія (гробъ). Запечатати (труну) батюшка обіцяв зайти на цвинтарь. Мир. Пов. II. 120. Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи запеча́тати — похоронить. Піп запечатав дитину. Вх. Зн. 20.
Запе́чений, а, е. Опаленный. Несхожа була на селянок, часто запечених сонцем. Мир. ХРВ. 6.
Запечи́, чу́, че́ш, гл. = Запекти. Желех.
Запива́йло, ла, м. Пьяница. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Запива́ти, ва́ю, єш, сов. в. запи́ти, п'ю́, п'є́ш, гл. 1) Запивать, запить что нибудь. Запий водою, бо гірке. Харьк. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449. 2) Запивать, запить, начать пить, предаваться пьянству. Запив Іван, загуляв, не до мислі жінку взяв. Чуб. V. 790. 3) Выпивать, выпить. Могорич запили. Чуб. V. 963. Запили сватання. Г. Барв. 183.
Запи́катися. См. Запикуватися.
Запикну́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Запикатися. Він не запикнеться. НВолын. у.
Запи́куватися, куюся, єшся, сов. в. запи́катися, каюся, єшся, гл. Заминаться, замяться въ рѣчи, заикаться, заикнуться. Він став казати та й запикавсь. Черк. у. Вибачайте, будьте ласкаві, що я знехотя… не навмисне… розсипав ваші вишні… промовив Радюк, запикуючись. Левиц. Пов. 200.
Запили́ти. См. Запилювати.
Запили́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Запылиться. А вже хустиночка та й запилилась. Чуб. V. 289.
Запильнува́ти, ну́ю, єш, гл. Подстеречь, подмѣтить.
I. Запи́лювати, люю, єш, сов. в. запили́ти, лю́, лиш, гл. Запыливать, запылить.
II. Запи́лювати, люю, єш, сов. в. запиля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Приниматься, приняться пилить. 2) Пиливши, сходить, сойти съ намѣченной черты.
Запи́на, ни, ж. Преграда, помѣха. А Дніпро, як кажуть, татаринові не запина. Стор. II. 161.
Запина́ло, ла, с. 1) Все то, чѣмъ можно завѣситься, закрыться, напримѣръ, платокъ. З землі вставала важка пара, закутувала все в своє вохке запинало. Мир. ХРВ. 297. 2) Черный капюшонъ у монахинь. Рудч. Чп. 248.
Запина́ння, ня, с. Завѣшиваніе, закрываніе.
Запина́ти, на́ю, єш, сов. в. запну́ти и зап'я́сти́, пну́, неш, гл. Завѣшивать, завѣсить, закрывать, закрыть. Запинає вікно хусткою. Пішла пані така зап'ята, що й очей не видно. Лебед. у. Очі мої козацькі молодецькі червоною китайкою запніте. АД. I. 178.
Запина́тися, на́юся, єшся, сов. в. запну́тися и зап'ясти́ся, ну́ся, не́шся, гл. 1) Завѣшиваться, завѣситься, закрываться, закрыться, 2) Повязываться, повязаться (платкомъ). Я… зап'ялась білою хустиною. Г. Барв. 239. 3) Застегиваться, застегнуться. Салдат на всі ґудзики запинається.
Запи́начка, ки, ж. Покрывало, кусокъ ткани, которой что-либо завѣшиваютъ, покрываютъ. Константиногр. у.
Запиндю́читися, чуся, чишся, гл. Заважничать, задрать носъ.
Запини́ти, ся. См. Запиняти, ся.
Запи́нка, ки, ж. Запинка, остановка.
Запиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. запини́ти, ню́, ниш, гл. Останавливать, остановить. Ой виїхало вражих здобишників сорок коней, ще й чотирі, ой як стали вони наперед возів, а всі вози запинили. Мет. 454. І нігде ні садочка, ні квіток, нема на чому запинити ока. Левиц. ПЙО. I. 475.
Запиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. запини́тися, ню́ся, нишся, гл. Останавливаться, остановиться. Через дощ запинилася робота.
Запи́рс(ь)кати, каю, єш, гл. Запрыскать.
Запи́рхатися, хаюся, єшся, гл. Запыхаться.
За́пис, су, м. Запись. Ном., стр. 283, № 890. На останці не стало шкури на запис (грішників записувати) і почали ті два чорти зубами ростягати тую шкуру. Грин. II. 154.
Записа́ти, ся. См. Запи́сувати, ся.
За́писка, ки, ж. 1) Запись. 2) Записка. Присилає Максим козака з запискою до замку. ЗОЮР. I. 244. У гребенщиковъ за́писку писа́ти значитъ проводить по длинѣ гребенки, въ видѣ украшенія, тонкія параллельныя линіи. Вас. 163. Ум. За́писочка. На́, брате коте, тобі отсю записочку: ти в хаті, в сухому сидиш, то й записочка ніколи не помокне. Грин. I. 8.
