Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/397

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

озеро заблищить, чи річка розливається. МВ. I. 23.

Деколи́шній, я, є. Иногда, кое-когда бывающий.

Де́которий, де́котрий, а, е. Некоторый. К. ЧР. 296. Людей гонили силою на присягу; то й батько присягав на Унію, а декоторії не хтіли та ховались. ЗОЮР. I. 137. Не всі сплять, що хроплять, лиш декотрі. Каменец. у. Інші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять. МВ. I. 39.

Декре́т, ту, м. Декрет, решение.

Де́куди, нар. Кое-куда, кое-где. Так усі декуди й розійшлись. Холера декуди викидається. Екат. г.

Де́лебі, нар. = Да́лебі.

Де́лі, нар. = Далі.

Делі́єнька, делі́йка, ки, ж. Ум. от делія.

Деліка́тний, а, е. Нежный. Делікатний, як панський хорт. Ном. № 8506.

Деліка́тність, ності, ж. Нежность.

Деліка́тно, нар. Нежно.

Делі́я, лії, ж. Длинная медвежья или волчья шуба у галицкого мещанина. Гол. Од. 17. Ум. Делі́єнька, делі́єчка. Гол. I. 339.

Деме́нний, а, е. Рулевой.

Де́мено, на, с. Руль. КС. 1883. I. 46. АД. I. 244. О. 1861. VIII. 99. Повійте, вітри низовії, да на демени мальовані. Ой сидить козак на демені, і він деменом повертає. Лукаш. 72. Отаман одіпхнув човна в море і повернув демено. Левиц.

Демену́ти, ну́, не́ш, гл. Толкнуть.

Де́мки, мок, ж. мн. Боковые стенки дивана.

Демнати, наю, єш, гл. Приглашать к угощению. Брат та ватажки парубки гостеньків усе демнають. Федьк. Пов.

Демокра́т, та, м. Демократ. Не вподобав демократ русин свого давнього панства. Г. Барв. 426.

Демокра́тній, я, є. Демократический.

Де́мон, на, м. Демон. К. ЧР. 93. Ведеть (спаситель) від пекла демона. Чуб. III. 26.

Де́монський, а, е. Демонский.

Де́нде, нар. = Де-не-де. Та там денде кислиць видно. Екатер. г.

Денде́ра, ри, ж. Раст. Datura stramonium. L. Дурман.

Дене́будь, нар. Где-нибудь; куда-нибудь. На Подолі, на Діяніях парубки розводять огнище денебудь недалеко од церкви. Ном. № 362. Коли ж ми тії бусурманщини лякалися? коли ж таки ми од неї денебудь ховалися? Макс. (1849). 29.

Де-не-де, нар. Кое-где. Удосвіта встав я… темно ще надворі, де-не-де по хатах ясне світло сяє. К. Досв. Тільки де-не-де димок над кучею золи піднімається та по вітру як давнішняя слава Сінопа розлітається. Морд. (Млр. л. сб. 92).

Де́нежка, ки, ж. Деньга, ¼ коп. Хоч денежка в кармані, та на сто рублів чвані. Ном. № 2534.

Де́нечко, ка, с. Ум. от дно.

Де́нний, а, е. Дневной. Нічна зозуля денну перекує. Ном. № 9088. Як освітить денним світом тії темні ходи, тоді тільки буде користь із Жовтої Води. К. Досв. 202. І зачули вони (Адам та Єва) голос господа бога, що ходив по саду денною прохолодою. К. Св. П. I. кн. Мус. III. 8.

Де́нник, ка, м. Дневник.

Де́нниця, ці, ж. 1) Раст. Tormentilla erecta. Шух. I. 22. 2) Мн. Род детской болезни. КС. 1883. VII. 588.

Де́нно, нар. Днем. Били турка денно, нічно. Мет. 429.

Де́нце, ця, с. Донышко. Ум. от дно.

Денці́вка, ки, ж. = Сопілка. Вх. Зн. 14.

День, дня, м. 1) День. Бодай ти не знав, що сьогодні за день. Ном. Ввесь день весело прогуляли і п'яні спати полягали. Котл. Ен. I. 20. Дасть бог день, дасть і пожиток. Ном. № 79. Вели́кдень. «Светлое воскресенье». День-від-дня, день-крізь-день, день-при-дне́ві (дні). Изо дня в день. Мнж. 178. День-від-дня робили на пана. Каменец. у. Сидить даремне день-при-дневі. Ном. № 10885. День-при-дні сварки. НВолын. у. День-при-дні, день-при-дні робимо. МВ. I. 98. Сими́ дня́ми, тими́ дня́ми. В эти дни, в те дни. Сталося тими днями. Єв. М. I. 9. День-годи́на, із день-годи́ни. С некоторого времени? Як із день-години зчинилися великі війни на Україні. Мет. 385. День-за-день, день-поза-день. День за днем. День-поза-день, та й провелося аж до осені. Каменец. у. День-у-день, повсякдень. Ежедневно. До́ дня.