обережно сховав на спомин, що Фікс разом з ними виїде з Гон-Конгу й напевне тим самим пароплавом.
Паспарту міг би думати про це ціле життя, та безумовно ніколи не додумався до справжньої причини цього з'явища. Хіба-ж він міг гадати, що за Філеасом Фоггом стежать, наче за злодієм, та їдуть за ним по п'ятах навколо всієї земної кулі? Але людська натура вже така, то хоче з'ясувати все незрозуміле. Тому, що Паспарту теж мав таке бажання, то він нарешті додумавсь і з'ясував собі, немов по натхненню, цю постійну присутність коло їх Фікса. Треба сказати, що це його пояснення було досить подібним до правди. На думку Паспарту, Фікс був не ким иншим, як потайним аґентом од тих панів, що бились об заклад з містером Фоггом в Реформ-Клубі й надісланим слідом за містером Фоггом для того, щоб упевнитись чи додержує він умовленого маршруту.
„Це безумовно, безумовно, що так — говорив Паспарту, гордий своєю здогадливістю. — Це шпиг, якого ці пани нацькували нашими слідами. Але-ж це дуже негарно! Шпигувати за чесним, порядним містером Фоггом за допомогою якогось аґента! Е, панове, за це ви заплатите!“
Паспарту був страшенно задоволений з своєї догадливости, але постановив, однак, нічого не казати про це свому панові. Він боявся, що містер Фогг, цілком справедливо, образиться таким недовіррям з боку своїх лондонських партньорів. Але Паспарту схотілось подрочить якось і Фікса, запевне крадькома, не видаючи себе.
В середу 30-го жовтня по полудні „Рангун“ увійшов в Малакську протоку, що відділює пів-острів такої ж назви від Суматри. Невеликі мальовничі острівки, згористі, з крутими берегами
