5-го. Таким чином вони спізнились на 24 години й пароплав до того ж, мав вже вирушити до Йокагами. О шостій годині на облавок вийшов лоцман і став на місці на містку, щоб скерувати судно до Гон-Конгського порту.
В Паспарту свербів язик запитати в цього чоловіка чи відійшов вже пароплав до Йокагами, та він боявся. Йому шкода було втратить останню надію, яку він хтів зберегти на довше. Він повідомив про свій клопіт Фікса, але цей хитрий лис потішав його тим, що містер Фогг встигне сісти на слідуючий пароплав. Ця потіха дуже розлютувала Паспарту. Але тоді, як Паспарту не насмілювався запитати лоцмана, містер Фогг, заглянувши до свого „провідника“ спокійно запитав цього чоловіка: чи не знає він, коли відходить пароплав з Гок-Конгу до Йокагами?
— Завтра, з ранішньою відпливою.
— Ага — промовив містер Фогг, не виявляючи при тому ні здивовання, ні задоволення.
Паспарту, який був тут поблизу, вже готувався вхопити в обійми лоцмана, зате Фікс з насолодою скрутив би йому в'язи.
— Яка назва пароплаву? — спитав містер Фогг.
— „Карнатик“ — одповів лоцман.
— Адже ж він мав вирушити вчора?
— Так, пане, але треба було де-що полагодити в казанах і через це він затримався до завтрього.
— Дякую — промовив містер Фогг і пішов своєю швидкою ходою вниз, до салону „Рангуна“.
А Паспарту, схопивши руку лоцмана стиснув її й промовив з почутям:
— Ви гарна людина, лоцмане.
Певне, що лоцман так і не дізнався, через що він за свою відповідь заслужив таку нагороду. Свиснувши в свій свисток, він знову вийшов на місток і повів пароплав проміж цілою флотілією
