І вони ввійшли в транспорту контору, де взяли каюти на чотирі душі. Конторщик, що видавав їй квитки, повідомив їх, що „Карнатик“ вже полагодився й вийде раніш визначеного терміну — тоб то сьогодні увечері.
— Дуже добре, відповів Паспарту. — Це для мого пана дуже зручно. Я попереджу його.
В цей мент Фікс рішився на останній засіб — розказати про все Паспарту. Тільки таким чином можливо було затримати містера Фогга на де-який час в Гон-Конзі.
Коли вони вийшли з контори, Фікс запропонував своєму товаришові зайти підкрепитись до таверни.
Паспарту мав доволі часу й згодився на таку пропозіцію.
Поблизу від контори знайшлась досить привітна таверна. Обидва зайшли туди. У просторій, гарно умебльованій залі таверни стояла величезна постіль або кращі — канапа з великою кількістю подушок. Кілька чоловік спало на цій канапі.
Біля тридцяти чоловіка сиділо за плетеними з очеретини столиками. Одні пили великими кухлями англійське пиво; другі — ель або портер, треті — джін чи бренді. Крім того, більшість курила довгі з червоної глини люльки, набиті кількома галочками опію, змішаного з рожевою есенцією. Коли-не-коли спянілі від опію курці, зсувались під стіл. Тоді приходило двоє льокаїв, брали їх за ноги та за голову й вкладала вряд з иншими на канапі. Там лежало вже до двадцяти таких бідолах, що дійшли до останнього ступня сп'янілости.
Фікс та Паспарту зрозуміли, що вони втрапили до курильні, повної жертвами нещасної пристрасти. Знесилені та озвірілі, ці люде втратили останній розум од опію — отруйної есенції з макового молока, яку продає їм щорічно Англія на
