постійного гуляння йому ставала до послуг вхідна світлиця клубу або опасання, що оточувало будинок клубу, над яким підносився бельведер з блакитними шибками, підтриманий двадцятьома колонами з червоного порфиру. Клубова кухня, рибна та молошня, постачали спожиток до столу містера Фогга.
Клубові лакеї, пишні пани в чорних фраках і полуботках з ґетрами, подавали йому страви. Клубовий порселєн й чудова білизна саксонського полотна, херес, портвейн чи клєрет з льохів клубу, налляті в кришталеві шклянки та чарки, нарешті клубовий льод, привезений просто з Америки, з Канадських озер — все це було до послуг містера Фогга.
Як що жити в таких умовинах означає бути ексцентричним, так тоді ексцентричність має власну принаду.
Будинок містера Фогга, не будучи занадто роскішним, задовольняв геть усім вимогам комфорту.
При таких його звичках обовязки служника не дуже-то складні, та проте від свого поодинокого слуги Фогг вимагав що найбільшої пунктуальности.
Не дальш, як в той самий день, з якого починається наше оповідання, цеб-то 2-го жовтня, Фогг відправив свого служника Джемса Форстера за те, що той подав йому до голення воду у 84° Фаренгайта, а не в 86°, як то було заведено.
В цей мент містер Фогг очікував нового слугу, якому було наказано з'явитись між одинадцятою та пів-на-дванадцяту годинами.
Він сидів у кріслі в зручній й поважній позі стуливши ноги, як вояк на параді, й поклавши руки на коліна, дивився на годинник дуже складної роботи, що показував години, хвильки,
