Японська трупа акробатів.
Шановного Вільяма Батулькара.
————— Останні вистави —————
перед виїздом в Сполучені Штати
————— Довгих носів. —————
Під безпосереднім захистом бога Тінгу.
Надзвичайний успіх!
— Сполучені Штати! — скрикнув Паспарту. — Ось цього мені саме й треба!
Він пішов за мандрівною рекламою й швидко попав в японське місто. По чверті години він зупинився перед величезним деревляним наметом, заквітчаним пучечками ріжнобарвних стрічок. З-окола на стінах намальовано було, хочай без усякої перспективи, зате дуже яскравими кольорами акробатів та фокусників.
Паспарту зайшов до сіней намету й запитав містера Батулькара.
Той швидко з'явився перед ним власною особою.
— Що вам треба? — запитав він Паспарту, принявши його зразу за тубольця.
— Чи не треба вам слуги? — запитав Паспарту.
— Слуги? — повторив Батулькар, гладючи свою густу сиву бороду. — В мене двоє слуг вірних, слухляних, які нігде мене не покинуть і служать мені цілий день за одну лиш їжу. Ось вони — додав він, виставляючи свої дужі руки, на яких понапинались жили, як струни контрабасу.
— Виходить, я вам ні до чого не здатен?
— Ні до чого.
— А чорт! А мені дуже хтілось виїхати враз з вами.
