Зараз-таки він сховався до своєї каюти, щоб уникнути розмови, яка могла-б втопити всю справу. Він гадав, що з огляду на велику кількість пасажирів ворог не примітить його. Але в цей день сталась випадкова зустріч на носі судна.
Паспарту без усяких передмов кинувся на Фікса, вхопив його за горло й на велику втіху кількох американців, які зараз-таки почали битись за нього об заклад, обмолотив Фіксові добре боки, й цим довів наочно вартість англійського боксу проти французького.
Скінчивши, Паспарту наче трохи заспокоївся й втішився. Фікс підвівся в добре помятім вигляді.
Він глянув на свого супротивника й холодно спитав:
— Ви скінчили?
— Еге, на якийсь час.
— Тоді підемо побалакаєм.
— Що?!
— Для користі вашого пана.
Проти волі підлягаючи впливові такої надзвичайної холоднокровности, Паспарту пішов слідом за шпигом. Вони сіли.
— Ви мене обмолотили, — промовив Фікс. — Добре. Тепер слухайте. До цеї пори я був супротивником містера Фогга, а тепер вхожу в його гру.
— Нарешті! — скрикнув Паспарту. — То ви вже впевнились в його чесності?
— Я вважаю його за пройду… Цссс… Сидіть тихо й дайте мені договорити. Поки містер Фогг був на англійській теріторії, мені цікаво було затримать його, поки я не одержав наказу про заарештування. Я вживав до того всіх заходів. В Бомбеї я нацькував на вас жерців, в Гон-Конзі напоїв вас, розлучив з вашим паном, примусив цим його спізнитись на пароплав…
