Та коли-б Фікс здатний був розтовкувати це чисто фізичне з'явище, то Паспарту, навіть як би й міг його зрозуміти, — не згодився б з ним. У всякій разі, коли б Фікс якимсь-будь чином з'явився в ту хвилину, то Паспарту побалакав би з ним зовсім не про це діло й далеко иншим тоном.
Але де-ж в той час був Фікс?
Ні де инше, як на пароплаві „Ґенерал Ґрант.“
Справді, прибувши до Йокагами, Фікс покинув тим часом Філеаса Фогга, сподіваючись зустрітись з ним того-ж таки дня, а сам попростував до англійського консула. Там він нарешті знайшов свій наказ, який йшов за ним аж з Бомбею й був одправлений за сорок днів перед тим. А доставлено було того наказа тим самим „Карнатиком“, на якому мав їхати Фікс.
Легко уявити собі яку це прикрість справило шпигові. Наказ тепер для його втратив всяку принаду через те, що Фогг виїхав за англійський кордон. Зараз треба було ще акта видачі.
„Гаразд, — примовив до себе Фікс, як пройшов перший його гнів. — Коли мій наказ не придасться тут, то я використаю його в Англії. Цей шельма немов би й справді хоче повернутись на батьківщину, гадаючи, що збив з пантелику поліцію. Добре, я теж за ним поїду. Щож торкається грошей, то дай Боже, щоб їх хоч трохи зосталось, бо з цією подорожжю, преміями, процесами, штрафами, слонами та всякими витратами вряд чи лишиться багато. Вже-ж він більш як пять тисяч фунтів витратив! Та дарма, банк багатий.“
Прийшовши до такого висновку, Фікс взяв місце на „Ґенералі Ґранті.“ Він вже був на пароплаві, коли прийшли туди містер Фогг з містріс Аудою. На превелике своє здивовання він впізнав Паспарту навіть у його чудернацькім убранні.
