— Нема за що, — відповів Фікс, — але ходімо швидче.
— Куди?
— До крамниці готового вбрання.
І справді, це було потрібним. Одіж Філеаса Фоґга та Фіксова була дуже обшарпана, неначе вони обидва змагались за Камерфільда або за Мандібоя.
Через годину, добре вбрані повернулись вони в „Міжнародній готель“. Там Паспарту дожидався свого пана, закупивши аж шість шостинабойних револьверів центрального бою. Присутність Фікса в товаристві містера Фогга примусила його насупитись, але після короткого оповідання містріс Ауди про те, що недавно сталось на вулиці Сан-Франціско, обличчя його проясніло. Видно було, що Фікс додержував свого слова й був спільником, а не ворогом.
Пообідавши, Філеас Фогг послав за екипажем, що мав одвезти їх на вокзал. Перед тим, як мав сісти до екипажу, містер Фогг запитав Фікса:
— Ви більш не бачили полковника Проктора?
— Ні, — відповів Фікс.
— Я повернусь до Америки, щоб звести з ним рахунки. Англієць не може дозволить, щоб з ним так поводились.
Шпиг посміхнувся й не відповів нічого. Видко було, що Фогг належав до того типу англійців, котрі не терплять дуелі на своїй батьківщині, але поза її межами готові вийти на барьєр, коли того вимагає їх гідність.
Було три чверті на шосту, як мандрівці прибули до двірця. Раніш, як сісти в вагон містер Фогг підійшов до якогось добродія й запитав його:
— Що це було сьогодня в Сан-Франціско?
— Мітінг, сер, — одповів той.
