вікно вагону молода жінка вгледіла серед тих пасажирів полковника Проктора, того самого, котрий так нечемно поводився з містером Фоггом під час мітінгу в Сан-Франціско. Щоб він її не впізнав вона відхилилась од вікна вкуток вагону.
Це дуже вразило містріс Ауду. Вона встигла звикнути до містера Фогга, який хоча й був з нею завсігди спокійний та рівний, але кожного дня виявляв в своєму відношенні до неї глибоку приязнь. Безперечно, молода пані не свідома була всієї глибини того почуття, яке вона мала до свого визволителя від видимої смерти. Вона вважала це почуття за вдячність, але непомітно для неї воно пішло в инший бік. От чому її щось неначе стиснуло за серце, коли вона побачила того нечемного джентльмена, у якого містер Фогг рано чи пізно мав домагатись розплати за його негарну поведінку. Очевидно, що полковник Проктор попав на цей потяг випадково, але тому, що він тут, то треба подбати, щоб вони не зустрілись з містером Фоггом. Коли потяг знову пішов, містріс Ауда скористувалась з того, що містер Фогг задрімав і розповіла про те, що її турбувало, своїм товаришам в подорожі.
— То цей Проктор знову тут! — скрикнув Фікс. — Не турбуйтесь, пані, раніш, ніж мати діло з містером Фоггом, він мусить поквітуватись зі мною. Бо, коли вже так, то я, нарешті, дістав більш тяжку образу, ніж містер Фогг.
— А крім того я й сам з ним справлюсь, хоч будь він сто раз полковником — додав Паспарту.
— Ні, містер Фікс, заперечила містріс Ауда — Містер Фогг нікому не дозволить помститись за себе. Ви-ж чули, що він готовий повернутись до Америки, аби розшукати свого супротивника. Коли він тільки запримітить полковника Проктора, то неможна буде перешкодити їх
