пароплавів, що роблять рейси ніж Америкою та Европою, не відповідали містерові Фоггові: ні пароплави французької компанії, ні Гамбурзької лінії, ні компанії Іман.
Найбільш швидкі й вигідні між всіма трансатлантичними пароплавами були пароплави французької компанії.
Через день, 14-го грудня відходила „Перейра“ цієї компанії. Але вона йшла не до Ліверпулю, а так само, як і гамбурзькі пароплави — до Гавру. Перегін од Гавру до Соутгамптона міг би затримати містера Фогга й тоді даремні були-б всі його останні заходи.
Відносно пароплавів Імана, один з котрих мав вирушити другого дня: „City of Paris“, то вони зовсім нездатні були для містера Фогга. Ці пароплави призначено, головним чином, для провозу емігрантів. Машини їх малосилі, вони почасти йдуть під парою, а почасти під вітрилами: прудкість їх дуже мала. Для переїзду океану їм потрібно більш часу, ніж його лишалось у містера Фогга.
Докладна про це все джентльмен довідався з своєї подорожньої книжки, в якій зазначені були всі пароплавні рейси.
Найбільше цією невдачею журився Паспарту. Він був сам не свій від гадки, що вони спізнились всього на сорок пять хвилин. І в тому він був винуватий. Замісць того, щоб допомогати своєму панові, він робив йому тільки перешкоди в дорозі. І коли він згадував всі пригоди цієї подорожі, коли він підраховував витрачені без повернення виключно на нього гроші, коли він думав про той великий заклад та значні дорожні витрати цієї мандрівки, що стала тепер зовсім шкодливою для містера Фогга, ще й до того була причиною остаточного зруйнування його майна, то
