Паспарту без перестанку лаяв себе за це все. Та Філеас Фогг ні в чому не дорікав йому. Повертаючись від пристані, він тільки промовив до своїх подорожніх товаришів:
— Ходімо. Взавтра я обміркую цю справу.
Всі четверо, переїхавши через Гудзон, сіли на фіякр, який і довіз їх до готелю св. Миколи на Бродвею. Там вони наняли покої і полягали спати. Філеасові Фоггові, який спав звичайно дуже добре, ця ніч видалась занадто короткою. Але його товаришам по мандрівці хвилювання не давало заснути й ніч їм тяглась без краю довго.
Другого дня припадало на 12 грудня. Од семи годин ранку цього дня до восьми годин сорок пять хвилин вечора 21-го грудня зоставалось ще девять день, тринадцять годин і сорок пять хвилин. Як-би містер Фогг був поїхав звечора на пароплаві „China,“ — одним з найкращих трансатлантичних пароплавів, то він прибув би до Ліверпуля та Лондону як раз вчасно.
Містер Фогг вийшов з готелю, наказавши своєму слузі ждати його й попередити містріс Ауду, щоб вона була готова кожної хвилини до виїзду.
Він попростував до Гудзону й почав шукати між судами, що стояли коло пристані й на якорі серед ріки, пароплава готового до вирушення. Було тут кілька таких пароплавів: з великого порту Нью-Йорка кождий день одходять кораблі в усі частини світу. Але то все були, головним чином, вітрильні судна, які не задовольняли Фогга.
Останній захід загрожував скінчитись невдачею, коли це враз Філеас Фогг угледів судно, що стояло на якорі перед батареєю поблизу від берега. Це був торговий ґвинтовий пароплав зграбного відбудования. З його димаря валив
