новище було трагичне. Тому, хто не вмів заглянути в душу містера Фогга воно уявлялось в таких формах: або Філеас Фогг, чесна людина був в нівець знищений, або Філеаса Фогга, — злодія впіймано.
Ми намірявся він визволитись? Чи шукав якого засобу? Чи міркував про можливість утечі? Треба гадати, що він думав про це, бо на хвилину підвівся з місця й обійшов всю кімнату. Але двері було міцно замкнено, а вікно з ґратами. Він знову сів, витяг свій маршрут і там, де було записано: 21-го грудня, субота, Ліверпуль, він дописав: восьмидесятий день, одинадцять годин і 40 хвилин ранку, й почав ждати.
На каланчі пробило першу годину. Містер Фогг помітив, що його годинник забігає на дві хвилини вперед.
Дві години. Коли-б в ту хвилю він міг сісти на курьєрський потяг, то міг-би ще вчасно прибуть до Лондону.
Чоло йому трохи зморщилось. Коли вже було тридцять три хвилини до третьої, почувся якийсь гамір, далі заскрипіли двері й стало чути розмову Паспарту й Фікса. Очі в містера Фогга заблисли.
Двері відчинились і містріс Ауда, Фікс та Паспарту кинулись до його.
Фікс задихався. Волосся у цього було роскуйовджено.
— Вибачте, пане — виправдувався він — сумна помилка. Злодія заарештовано за три дні до цього. Ви вільні.
Філеас Фогг був вільний. Він підійшов до шпига, пильно глянув йому в вічі й зробив швидкий рух, якого, видимо, він нігде не робив. Він замахнувся обома руками й з автоматичною точністю вдарив Фікса.
