світлиці. Слідчій владі повелося навіть досить докладно встановити де-які його ознаки, про що й було оповіщено шпигів.
Цілком певна річ, що така надзвичайна подія стала сенсацією не тільки Лондону, ба й всієї Англії. Геть усюди провадились палкі суперечки про те, чи пощастить, чи ні поліції знайти злодія. Не диво, що й члени Реформ-клубу зацікавились цією подією, тим паче, що між ними був один з помішників директора.
Шановний Гот'є Ральд а-ні на хвилинку не припускав думки, що справа ця зостанеться не розкритою. Він гадав, що обіцяна нагорода, як найкраще впливатиме на енергію й хвацькість шпигунів. Навпаки, Андр'ю Стюарт зовсім не поділяв цієї гадки. Суперечка тривала поміж джентльменами й на той час, коли вони сіли грати в віст. Стюарт сперечався з Фланоганом, Фаллентен з Фоггом. Під час гри вони мовчали, але поміж роберами[1] спірка поновлялась.
— Я переконаний, — говорив Андр'ю Стюарт, — що всі шанси на користь злодієві.
— Кажіть? — одповідав Ральд. — Та він не зможе заховатись в жадній країні.
— Ще б пак!
— Куди ж він, по вашому, поїде?
— Я не знаю, але земля досить простора.
— Була колись! — стиха зауважив Філеас Фогг. — Вам здіймати, — додав він, присовуючи карти до Фланогана.
Розмова на який час ущухла, але швидко відновилась.
— Чому це „колись“? По вашому земля зменшилась? — невгавав Стюарт.
— Без сумніву, — відповів за Фогга Ральд. — Земля зменшилась вже через те, що засоби для
- ↑ Закінчена частина цілої гри.
