його підписали. Вигляд у Філеаса Фогга був спокійний. Звісно, він пішов в заклад не для того, щоб виграти, а поставив половину всього свого добра лишень через те, що другу він гадав витратити на здійснення цього занадто трудного, ба й не неможливого плану.
Инші джентльмени, здавалось, були схвильовані. Турбувала їх не велика сума грошей: битись об заклад при таких умовах їм було якось ніяково.
Вдарило сім годин. Містерові Фоггові запропоновано було припинити гру, бо часу до від'їзду лишалось дуже мало.
— Я завжди напоготові, — відповів на це спокійний джентльмен. — Дзвінка. Ваш хід, містере Стюарте!
В сім годин двадцять п'ять хвилин гру в віст скінчили. Сховавши кілька виграних гіней[1] і попрощавшись зі своїми колегами, Філеас Фог вийшов з клубу. В сім годин п'ятьдесят хвилин він уже був вдома.
Паспарту, що встиг уже докладно вивчити свої обовязки й розпис дня, чимало був здивований, побачивши містера Фогга в такий незвичайний час. По розпису, що висів на стіні в його кімнаті, хазяїн мав прийти рівно опівночі.
Філеас Фогг увійшов в кімнату й покликав Паспарту.
Паспарту не відзивався. Це не могло до його стосуватись: ще не було півночі.
- ↑ Монета, вартістю на наші гроші 20 гривень.
