Після того вдова заховалась в країну незалежних раджів і там виконала таки свій замір.
В той час, як отаман оповідав, провідник, підтвержуючи кивав головою, а коли той скінчив, промовив:
— Оця, завтрішня жертва, примушена.
— Звідкіль це вам відомо?
— Увесь Бунделькунд знає про те.
— Однак-же нещасна жінка, як здається, зовсім не противилась.
— Її обкурено коноплею та опіумом.
— Куди-ж її повели?
— До пагоди Пілладжі, за дві милі звідсіль. Там вона ночуватиме, дожидаючись визначеної для принесення офіри години.
— Коли-ж ту офіру буде виконано?
— Завтра, під першим промінням сонця.
По тій відповіді провідник вивів слона з гущавини лісу, скочив на нього й збірався свиснуть на особливий манір, щоб зрушити слона з місця, але Філеас Фогг спинив його.
— А чи не можна визволити цю жінку, — запитав він, звертаючись до отамана.
— Визволити цю жінку?
— Так. Я маю ще 12 годин зайвих. Їх можна використати для цієї справи.
— Добре маєте серце, містер Фогг — промовив сер Френсіс зворушеним голосом.
— Иноді, коли вистачає на те часу, — звичайно відповів Філеас Фогг.
Замір був занадто сміливий, виконання його надзвичайно тяжким, майже неможливим. Містер
