протоки, котрі хоч у літню й осінню пору здебільшого й неглибокі, а проте перебродити іх дуже забарно й неприємно; робити ж огляд Лугу найзручніше на човні, з котрого способно вийти на берег у всякому цікавому місці. У надбережних селян та рибалок мало не у всякого є каюк (душогубка), і у такому каюці, набравши з собою харчів, я іздив по Великому Лугу, не вертаючись иноді до оселі по кільки день. Такі каюки дуже легкі, добре слухаються навіть одного весла; ними можливо проіздити по найдрібніших, мілких протоках і неважко перетягати іх з одноі протоки на другу, як то буває потрібним. Але робити подорожі по Великому Лугу треба обережно, найкраще з доброю картою під рукою, або з місцевою людиною, бо можна заплутатись у протоках та озерах так, що й назад не потрапити. Перешкодою такому дослідуванню Великого Лугу стає тільки бистра, по де-яких | протоках, течія, проти котроі на одному веслі буває важко вигребтись.
Під час своіх мандрівок по Великому Лугу, я не шукав собі подорожніх товаришів, бо вони були міні небажані. Міні любіше було вештатись по пущах сього надзвичайного і чарівного місця насамоті з своіми думками та з своїм жалем за славним минулим запорожського Великого Лугу. До того ж у своіх подорожах я не хотів бути зьязаним волею й бажаннями подорожнього товариша, а хотів залежати тільки од самого себе.
Часом мені було моторошно серед очеретів, шелюгів та лісових пущ, та я примушував себе перемагати погане й почуття страху і заходив у самі нетрі. Найсумніше бувало,
