чарівний краєвид на Дніпр та Великий Луг. Добродію Яворницькому старі діди розказували[1]), ніби колись на сьому розі стояв камьяний стіл з камьяними лавами навкруги, а під кручою був у запорожців льох з горілкою та медом, і що се місце було найлюбішим місцем іхньоі гульні. Тепер ні стола ні лав немає, і трудно вірити тому, щоб у запорожців для гульні було якесь призначене місце; певніше, що стіл та лави були памьяткою більше давніх народів, як і «ліжко Сагайдака» у (Сагайдачному, що вище Хортиці[2]), і неможна ще раз не пошкодіти, що наші вчені не дослідували Великого Лугу раніше.
Скоро за Заломами, по-над Дніпром і протокою його Тарасом, лежить село Верхнєтарасівське, По переказам селян, протока Тарас і село прозвані так од запорожського військового старшини Тараса, що сидів тут зімовником ще задовго до скасування Січі, а саме з року 1740.
Після скасування (Січі Верхнетарасівка з околицями дісталася казні, а 1783 року була пожалувана царицею Катериною статес-дамі Браницькій. Браницька продала ті землі з селом Лессію, а останній року 1802 перепродав іх Струковій, рід котрої володіє Верхнєтарасівкою й досі[3]). Проти села на Дніпрі є кільки островів, вкритих шелюгами та дрібним лісом. Тут же є перевіз поронами у Великий Луг і лугом шляхи на лівий берег до сел Благовіщенського та Балки.
