В селі Верхнетарасівка селяне не чисті украінці, бо власники села, ще за часів кріпацтва, маючи тут винницю та сукновальню, переселяли сюди своіх кріпаків з Московщини[1]).
За Верхнетарасівкою вигляд правого берегу Великого Лугу зразу одміняється: надбережні гори з 60 сажнів знижуються до 44—46 і одходять на 5—6 верст од Дніпра, а через те балки, що падають у Великий Луг, вже мають ні такі сторчові боки.
Неначе зрадівши, що можна розлитись ще ширше Дніпр зразу починає одкидати протоки у праву руку, під ходячи таки до самих гір. Біля самого Верхнєтарасівського одбігла од нього протока Тарас, трохи нижче — Нажора, а через пьять верст зразу дві великі протоки: Перебій та Бугай.
Слідом за протоками на правий бік Дніпра починає переходити й Великий Луг, так що од Верхнєтарасівки аж до нижньої Лисої гори, що біля Никиполя, Дніпр течі оточений плавнями з обох боків, і з пароплаву тільки подекуди, по-над деревами, видко по-під крутою горою з пьять верст поміщицькі оселі: Олексіівку, Миколаівку Анастасіівку та німецькі колонії: Нейндорф, Марііндорф врешті невелике село Підгородню.
Року 1916, ідучи Великим Лугом, я застав, що білі Верхнєтарасівки річку Тарас перегачено камьяною греблею (певно, щоб не розбігалася вода з Дніпра), проте він уже промив собі хід і човном можливо в нього заіхати.
- ↑ Афанасьевъ-Чужбинскій. Очерки Днѣпра, стр. 157.
