Ліси по зазначених раніше річках: Тарас, Нажора, Перебій та Бугай збереглися до наших часів досить добре за винятком міцноі рослини, навпаки — по лівому боці Дніпра проти цього кутка Лугу тягнуться майже зовсім оголені од лісу плавні, з самою лозою та очеретами.
Річка Бугай, пробігши упоперек плавні біля пьяти верст і взявши в себе Перебій, Нажору й Тарас, вибігає до слободи Підгородньоі, а нижче неі приймає з півночі круту балку Березувату. Власниця землі, що мій річкою Бугаєм та балкою Березуватою, Яковліва, охрестила сей поріг «Мисом Доброі Надіі». Коли піднятись нагору од іі маєтку до чотирьох могил, то можливо побачити чарівний краєвид: під ногами стететься безкраім зеленим килимом Великий Луг з поплутаними по ньому протоками та озерами, а на заході, над лісами, піднимається високою шанкою Томаківський острів: стародавнє запорожське гніздо.
Зразу за слободою Підгородньою Бугай знову випускає з себе річку Тарас, тільки вже не у праву, а у ліву руку, сам же, прийнявши назву Джугана, одкидає у праву руку велику затоку, біля котроі лежить село великого князя Михайла Миколаєвича Гола Грушівка. По високому оберегу Джугана та Бугая ще недавно траплялося чимало хрестів над домовинами запорожців, похованих за часів новоі Січі (1739—1775 роки) і пізніше.
На місці, де тепер село Гола Грушівка, за часів запорожжя завжди були оселі старих січовиків, пасічників. Була туту них навіть капличка. Прозивалась ця місцевість Голою Грушівкою ніби через те, що сюди впала велика й довга балка Грушівка, «наголо» вкрита колись на протя-
