рожська церква, та тільки ще не за іхню памьять іі підрізало Річище і понесло за водою.
За останні роки околиці Томаківського острову занадто одмінились. По горі над обома Чернишівками, перерізуючи балки Камьянку й Чернишівку, протяглася друга Катерининська залізниця і по руінах запорожськоі Січі та лиманах і протоках Великого Лугу розлягаєтьсй луна од гудків важких паровиків, що бігають по залізним коліям. Недалеко Чернишівки покопані рудниці і сюди навезено чимало чужосторонніх робітників і зібрано багато всякого захожого люду. Побувати тепер на острові Томаківці дуже не трудо — треба тільки встати на станції Катерининськоі залізниці «Марганець», од котрої всього 1½, версти до Чернишівки, а з останньої цілком зручно переїхати на Городище човном.
Нижче Чернишівського лиману Річище разом з плавнею одходе далі од берегу, до нього ж підливається довгий лиман, порізаний носами та островами з дуже низькими берегами. Одного разу, року 1882, заіхавши у цей лиман од Чернишівки каюком по річці Прогній, я так заплутався (поміж островами, що й ночував на лимані, та й на другий день не зумів виплутатись назад до Прогною. Два дні довелося мені пробути між чайками (мартинами), куликами та дикими качками і тільки тим я зратувався, що сажнів на сто перетяг каюка по траві з лиману у Річище, і вже Річищем повернувся у Чернишівку зовсім знесилений, бо іжи вже не вистачило, а гнати човна довелося проти води.
Цей плутаний лиман сполучається з великим лиманом Новопавлівським, над котрим під нижньою Лисою Горою
