у Кушугумівці року 1385 од старого діда Орла таку легенду:
«Од слободи Кушугумівки аж до Сухоі балки потяглась Шпиль-гора. Розказували старі люде, що як задумав Потьомка зігнать запорожців, то вислав генерала з військом на Шпиль-Гору і давай подихати з холостіх пушок у Кучугури[1]).
Там, кажуть, був іх стан. Запорожці посідлали коней і всі сорок тисяч вискочили з Великого Лугу. Кожна тисяча стала окремо, а попереду ватажки так і заграли кіньми. Генерал обвів військо очима й каже: — «Ну, братця, забірайте своє добро та виходьте на Дністровські лимани, бо тут будуть селиться слободи». — Повісили запорожці голови та й подалися до курінів...— «Бодай, кажуть, Потьомко, твоі діти стіко заслужили, як ми в тебе!»
Запорожці, кажуть, як виходили з Великого Лугу, то прощались: — «Прощай, батьку, Великий Луже! Не звели ми тебе, — не зведе ніхто, поки світ сонця»!
«Так думали запорожці, та не по іхньому вийшло: земля пішла в поділ, і за старих панів ліс ще держався, а як настали молоді — все вирубали, все пішло димом. У инчих панських плавнях по десять год і більше риндували ліс явреі і палили його на вугалля, а тепер од того лісу й сліду не зосталось: все попсовано та сплюндровано».
За Кушугумівкою Севастопольська залізниця йде по долині між горами й річкою Кушугумом, а за слободою Канкриновкою (Мала Катеринівка) перерізує плавню саме
- ↑ Урочище у Великому Лузі, верст за 15 од Шпиль-Гори.
