власним йменням, добігає до села Водяного і падає у лиман, з котрим підходе до села Камьянки (малоі Знамьянки), щоб знову впасти в Дніпр біля окопів стародавнього урочища Камьяний Затон. На сьому місці й кінчається Великий Луг і почичається Базавлуг.
Камьяний Затон був відомий запорожцям спочатку істнування Запорожського Війська. Де-хто з дослідувачів гадає, що саме тут був головний город татарського ханства Саміс. За часів Запорожжя тут завжди стояла татарська залога й митннця, щоб брати мито з крамарів, котрі через Микитино та Камьяний Затон іздили у Крим. Ще у пізніші часи, а саме року 1696, по указу царя Петра I, тут було збудовано кріпость на велику докуку запорожцям, котрі ще раніше зігнали татар з сього місця і мали Затон своєю власністью.
Добродій Афанасьєв-Чужбинський, що дослідував цю місцевість біля 1858 року[1]), говорить, що на засипаній пісками площі од перевозу через Дніпр і до Камьянки, ще багато траплялося черепьяних орнаментів од будинків колишнього бувшого тут городу, а діди в його часи ще памьятали поміж кучугурами пісків ознаки бруку, напів занесені камьяні огорожі та рівчаки, викладені камнем. «Після бурі», пише він, «ще й тепер на місці городища трапляються мідні й золоті гроші та шматки золотіх, речей, і не дуже давно одшукано було тут силу таких речей, та всі вони пішли у непевні руки,
- ↑ Очерки Днѣпра, стор. 357.
