у Великому Лузі давнього городу і має думку, як тільки скінчиться тогочасна війна (роки 1769—1774), збудувати з мармуру та иншого матеріалу, що є на руінах городу, нову та велику церкву у Січі.
Ця оборона запорожцями своіх прав на Великий Луг була зарахована Військові, як змагання з царською владою, і не була йому подарована.
До наших часів руіни давнього городу почасти вже використувані поміщиками на будування своіх економій, почасти ж позасипувані пісками. Ніхто досі докладно не дослідував Кучугур, і через те досі невідомо, якому народові той город належав. Народні перекази пристосовують його до турків, на мою ж думку, запорожці на початку XVI віку не могли застати у Великому Лузі такого великого турецького городу, а коли б і застали, то не змогли б одвоювати його, а через те руіни городу на Кучугурах треба мати за зруйнований татарами генуезський город як і на Білозерці.
Дід Джерелівський подав Я. П. Новицькому про це урочище такі відомости:
«У Великому Лузі насупроти слободи Василівки єсть Кучугури, а поміж ними глибокі ями[1]). Ці кучугури такі високі та круті, що не всякий на них і зійде; а ями глибокі й заросли березою[2]), кущами та хмелем, що не видно й дна. Страшно там: звір живе всякий і виховуються злодіі та душогуби. Як жили запорожці у Вели-
