Коли спуститися з кучугури у яму, кругогляд так зменшується, що видно тільки небо та перед очима кущі, коли ж піднімешся на кучугуру, то бачиш навкруги безкраі ряди таких самих кучугур, на котрих ноги грузнуть у пісках, а одежа дереться об кущі. По цих Кучугурах ще іх довго матимуть притулок вовки й лисиці.
На схід од річки Лопушки і до Верхнєтарасівського перевозу, вздовж Дніпра, тягнеться добрий ліс. Од перевозу упоперек всього Великого Лугу, що звузився тут до 12 верст, ідуть двоє шляхів: один до Струківського хутору та села Балки, а другий до села Благовіщенського, що на Кіньській. Обома шляхами пройти дуже цікаво, бо вони обминають чимало озер та переходять багато річок. Проте доброго лісу по-над шляхами вже мало.
З річок та озер, що розляглися на площі, обмеженій на півночі Жніпром, на сході річкою Лопушкою, на півдні Кіньською і на заході зазначеними шляхами, найвидатніші: річка Митрик, що тече з Дніпра у озеро Піскувате, приймаючи в себе і викидаючи з себе безліч протоків; р. Змійка, що вибігла з Дніпра, справді, неначе гадючка, плутається по плавні, переходячи поуз де-кільки озер й врешті, серед плавні, падає в лиман Семеновий. Далі й Змійка й Митрик, переплутавшись протоками і взявши назву Плетенихи, добігають до Кіньськоі. Ближче до Кіньськоі ще єсть річки: Закопаічка, Кривий Бакай, Санчина та Масюкова.
З озер тут найбільші: Копилове, Плоське, Оріхове (друге), Кушировате, Близнеці, Карасевате, Піскувате,
